Україна відома в Європі надзвичайним багатством археологічних пам’яток. Це зумовлено її вигідною позицією на карті континенту. Луганщина славиться своїм археологічним потенціалом. Історично склалося, що сучасну територію Луганщини населяли різні племена і народи, які залишили свою частину матеріальної культури. Більшість – це кургани. Вік пам’яток нашого краю вражає: найдавніші відносяться до епохи давньокам’яного віку – палеоліту, і датуються 100-150 тисяч років тому.

Архіологічне минуле краю

Історія дослідження палеолітичних пам’яток нашого краю сягає 1919 р., коли С. А. Локтюшев після повені у с. Весела Гора на Дінці виявив кістяний наконечник списа. Враховуючи особливу інженерну винахідливість системи кріплення наконечника до древка, подібні вироби здавна займають гідне місце серед експонатів техніки кам’яного століття. В експозиції представлений наконечник списа, а також фрагмент щелепи та ріг шерстистого носорога, на якого полювали первісні люди.

Пам’яток мезоліту та неоліту на Луганщині – десятки. В основному ці найважливіші пам’ятки розташовані на території Кремінського району: по руслах річок Айдар, Сіверський Дінець. Для мезолітичних пам’яток Подонців’я характерні мікролізація знарядь. В експозиції знаходяться скребачки, нуклеуси, ножеподібні пластини.

Неоліт – заключний період епохи каменю. Це час впровадження та поширення, крім знарядь з кременю та кварциту, виробів із більш м’яких порід каменю: сланцю, діориту, граніту, пісковику, нефриту тощо. Їх застосовували при будівництві жител, виготовлення засобів транспорту, обробці дерева. В експозиції представлені наконечники стріл, скребок. У цей час виникає ткацтво – в залі представлена реконструкція ткацького верстата. З появою землеробства сокири застосовували при вирубці і розчищення лісу для рільництва, при необхідності вони могли тут же перетворюватися на зброю. У період неоліту виготовляли глиняний посуд, обпалена у вогні глина перетворювалася на кераміку.

Експозиційна зала «Археологічне минуле краю»

Ознакою наступної епохи – енеоліту є освоєння людством нового матеріалу – міді. Основне заняття лісостепового населення – землеробство, степового скотарства. Зароджується землеробство з використанням тяглової сили бика. Виникають ремесла. Було винайдено колесо, а від так з’являється колісний транспорт. Складається обряд курганних поховань.

З ІІІ тис. до н. е. розпочинається доба бронзи – важливий період в історії людства. Починаючи з доби бронзи масово споруджуються кургани. Племена доби бронзи у поховальному звичаї використовували кам’яну монументальну скульптуру – антропоморфні стели, що являли собою стилізовані зображення людини. В експозиції представлена реконструкція поховання: чоловічий кістяк, обрядові речі – знахідка поблизу с. Лимарівка Біловодського району.

Експозиційна зала «Археологічне минуле краю»

В історії людства винахід і початок застосування заліза пов’язують з потребою збільшення кількості та урізноманітнення знарядь праці, поліпшенням їх якості. В експозиції представлені посудини Салтово-маяцької культури. Кіммерійці є найдавнішими з відомих за своєю назвою народів. Зараз серед більш ніж 150 кіммерійських поховань, відомих в Україні, лише близько 7 входять у степове Подонців’я. У нашій області виявлені поховання знатних скіфів і авторитетних осіб того часу. Першою найбільш значущою пам’яткою сарматського часу називають групу поховань у смт Біловодськ. У даний час у Луганській області відомо близько 45 сарматських поховань, три скарби, близько десятка випадкових знахідок.