Луганський обласний краєзнавчий музей

Експозиційна зала «Археологічне минуле краю»

Україна відома в Європі надзвичайним багатством археологічних пам’яток. Це зумовлено її вигідною позицією на карті континенту. Луганщина славиться своїм археологічним потенціалом. Історично склалося, що сучасну територію Луганщини населяли різні племена і народи, які залишили свою частину матеріальної культури. Більшість – це кургани. Вік пам’яток нашого краю вражає: найдавніші відносяться до епохи давньокам’яного віку – палеоліту, і датуються 100-150 тисяч років тому.

Історія дослідження палеолітичних пам’яток нашого краю сягає 1919 р., коли С. А. Локтюшев після повені у с. Весела Гора на Дінці виявив кістяний наконечник списа. Враховуючи особливу інженерну винахідливість системи кріплення наконечника до древка, подібні вироби здавна займають гідне місце серед експонатів техніки кам’яного століття. В експозиції представлений наконечник списа, а також фрагмент щелепи та ріг шерстистого носорога, на якого полювали первісні люди.

Пам’яток мезоліту та неоліту на Луганщині – десятки. В основному ці найважливіші пам’ятки розташовані на території Кремінського району: по руслах річок Айдар, Сіверський Дінець. Для мезолітичних пам’яток Подонців’я характерні мікролізація знарядь. В експозиції знаходяться скребачки, нуклеуси, ножеподібні пластини.

Неоліт – заключний період епохи каменю. Це час впровадження та поширення, крім знарядь з кременю та кварциту, виробів із більш м’яких порід каменю: сланцю, діориту, граніту, пісковику, нефриту тощо. Їх застосовували при будівництві жител, виготовлення засобів транспорту, обробці дерева. В експозиції представлені наконечники стріл, скребок. У цей час виникає ткацтво – в залі представлена реконструкція ткацького верстата. З появою землеробства сокири застосовували при вирубці і розчищення лісу для рільництва, при необхідності вони могли тут же перетворюватися на зброю. У період неоліту виготовляли глиняний посуд, обпалена у вогні глина перетворювалася на кераміку.

Ознакою наступної епохи – енеоліту є освоєння людством нового матеріалу – міді. Основне заняття лісостепового населення – землеробство, степового скотарства. Зароджується землеробство з використанням тяглової сили бика. Виникають ремесла. Було винайдено колесо, а від так з’являється колісний транспорт. Складається обряд курганних поховань.

З ІІІ тис. до н. е. розпочинається доба бронзи – важливий період в історії людства. Починаючи з доби бронзи масово споруджуються кургани. Племена доби бронзи у поховальному звичаї використовували кам’яну монументальну скульптуру – антропоморфні стели, що являли собою стилізовані зображення людини. В експозиції представлена реконструкція поховання: чоловічий кістяк, обрядові речі – знахідка поблизу с. Лимарівка Біловодського району.

В історії людства винахід і початок застосування заліза пов’язують з потребою збільшення кількості та урізноманітнення знарядь праці, поліпшенням їх якості. В експозиції представлені посудини Салтово-маяцької культури. Кіммерійці є найдавнішими з відомих за своєю назвою народів. Зараз серед більш ніж 150 кіммерійських поховань, відомих в Україні, лише близько 7 входять у степове Подонців’я. У нашій області виявлені поховання знатних скіфів і авторитетних осіб того часу. Першою найбільш значущою пам’яткою сарматського часу називають групу поховань у смт Біловодськ. У даний час у Луганській області відомо близько 45 сарматських поховань, три скарби, близько десятка випадкових знахідок.

Експозиційна зала «Старобільськ – повітове місто»

Старобільськ має більш ніж трьохсотлітню історію, яка розпочинається в далекому XVII ст. Офіційним роком заснування міста вважається 1686.

Після придушення Булавінського повстання (1707-1708 рр.) деякі містечка були зруйновані і спалені, але Старобільську вдалося уникнути цієї долі. Родючі землі перейшли до Війська Донського, а в 1732 р. були передані Воронезькій губернії для поселення Острогозького полку. В 1797 р. слобода Стара Біла стала повітовим містом Старобільськ.

В експозиційній залі є можливість ознайомитися з заняттями старобільчан: вишивка, техніка виготовлення ниток (прядіння), бджільництво. Головним заняттям нашого краю було землеробство. Розширювались посівні площі, відбувалась концентрація земельних фондів. Знаряддя праці представлені в експозиції.

Старобільський повіт набув значення як хліборобний. Зі Старобільщини все більше і більше вивозили зерна в Азовські та Чорноморські порти, де продавали іноземним купцям. Розвиток зернового землеробства викликав появу та розвиток борошномельного виробництва. Млин в Старобільську в 1869 році збудував купець Н.А. Кожухов. Борошно купця продавалося  в багатьох  країнах Європи, бо мало вищий ґатунок. У музеї можна побачити макет вітряка та фото п’ятиповерхового млина Н.А.Кожухова.

В експозиції відображено умови життя бідного та заможного населення. Є можливість порівняти помешкання селян і ремісників та купців й духівництва. Значний внесок у розвиток міста зробили Н.А. Кожухов, Г.І. Булич, Д.А. Деменкова. Ганна Іванівна Булич на власні кошти створила притулок для дітей-сиріт, який потім став Свято-Скорботним жіночим монастирем. Д.А. Деменкова відкрила ремісниче училище для хлопчиків, у якому не тільки здобували середню освіту, але й професію. Зараз у будівлі цього училища знаходиться Луганський обласний краєзнавчий музей.

Старобільський повіт відігравав значну роль у економічному, соціальному та культурному житті. Щороку проходили чотири ярмарки. Місто було схоже на мурашник, адже на ярмарки приходили та приїздили тисячі людей. Можна було придбати все, що було потрібне в господарстві. Ярмарки тривали кілька днів.

У музеї створений інтер’єр кабінету земського чиновника ХІХ-ХХ століття.

Значний внесок у розвиток повітового міста Старобільськ зробили брати Нобелі. Вони привезли гас для освітлення вулиць.

Не можна забувати й про Я.В. Буткова, який займався озелененням міст. Також можна отримати інформацію про нашого земляка – всесвітньо відомого піаніста і диригента О.І. Зілоті. Унікальним експонатом є рояль фірми «Шредер», якому близько 130 років. Увіковічнив пам’ять про наше місто в літературі В.М. Гаршин, який жив у Старобільську.

В експозиції представлена етнографічна колекція: зразки вишивки, намиста, одяг.

Експозиційна зала «Відродження України»

Національне відродження виступає однією з центральних проблем сьогодення. Зала «Відродження України» висвітлює події на Луганщині Другої світової війни та під час захисту територіальної цілісності від 2014 року до сьогодення.  З перших днів Другої світової війни Луганська область опинилася в горнилі світового збройного конфлікту, бо відповідно наказу народного комісара внутрішніх справ Союзу РСР від 19 вересня 1939 року Лаврентія Берії у Старобільську в жіночому монастирі був створений табір для польських військовополонених. Банер «Заручники неоголошеної війни» містить інформацію про заснування, існування Старобільського табору, долі польських громадян, спогади та вшанування пам’яті. Фотодокументальний стенд «У війні порятунку немає» складається з трьох частин і висвітлює інформацію про життя мешканців області до окупації, перебудову промисловості на воєнний лад, мобілізацію, створення дивізій, евакуацію промисловості на схід, події на Луганщині за часи окупації: Голокост, дію концтаборів, долю остарбайтерів, Рух опору; наслідки окупації.

Відвідувачі мають можливість побачити макет легендарної «Катюші», розробником якої був уродженець Старобільська Георгій Лангемак; познайомитись з життєвим шляхом Т. Й.Балезіної, яка в групі з іншими вченими винайшла вітчизняний пеніцилін, та воєнного хірурга В.Д.Павловського.

Експозиція «На захисті територіальної цілісності» висвітлює події, що в 2014 році сколихнули півсвіту. 17 грудня 2015 року в музеї було відкрито першу виставку, присвячену жахливим подіям сучасності – «Буремний Донбас: шлях до миру». Перші експонати були вихоплені з полум’я бою. Серед них – уламки смертоносної зброї: граната Ф-1, осколково-фугасно-запальний снаряд (ОФЗС), протитанкова граната ПГ – 7С, транспортно-пусковий контейнер ракети «Конкурс – М» (ПТУР), реактивна протитанкова граната РПГ – 22 «Нетто».  В залі представлена унікальна художня композиція «Троянда пам’яті. Люди, будьте пильними», яка зроблена з уламків зброї і є символом миру. Автор композиції солдат Спасенніков Василь. На банері «Заради рідної землі» міститься фото та стисла інформація про уродженців Луганщини, що загинули під час проведення АТО та ООС, на жаль, вона постійно доповнюється.

Україна обов’язково поверне собі мир та територіальну цілісність завдяки силі та жертовності найкращих своїх синів і доньок, а також завдяки небайдужості мільйонів українців.

Експозиційна зала «Природа рідного краю»

У залі представлена флора і фауна Луганської області: представники водойм, рослини, культури рослин, тварини, птахи, комахи.

Фауна представлена степовими і лісовими тваринами. Так, на території області зустрічається 1 вид круглоротих, 43 види риб, 9 видів земноводних, 12 видів плазунів, 370 видів птахів та 63 види ссавців.

У лісах водяться кабани, дикі кози, косулі, білки, лосі, олені, лисиці, зайці, єноти, борсуки, вовки.

Із дрібних тварин водяться куниці, їжаки, тхір, кріт, ховрахи, байбаки, хом’яки, тушканчики. Із плазунів – степова гадюка, черепахи , ящірки, вуж.

У залі знаходяться опудала білки, єнотоподібного собаки, вовка, нутрії, їжака, бабака.

У Луганській області мешкають близько 370 видів птахів, серед них такі рідкісні види, як: дрохва, рожевий шпак, дятел червоноголовий та інші, що занесені до «Червоної книги України» та хижі птахи: шуліка, лунь лучний, лунь степовий, кобець, канюк, яструб, пугач, сова вухата. У міських парках гніздяться горлиці, великі синиці, горобці, шпаки, ворони, голуби, стрижі. У степах мешкають жайворонки, вівсянки, перепели, куріпка, малинівки, славки. Лісові птахи – зозуля, дятел, одуд, іволга, сойка, зяблик, вівчарик, соловей, дрізд співочий та дрізд чорний, фазан, омелюхи, дубоніс, крутиголовка. До класу водоплавних птиць належать: качка-широконіска, кряква, чирок, огар, лисуха. У берегових заростях мешкають: біла та мала чаплі, очеретянка велика, лелека, вальдшнеп, кроншнеп, перевізник, поручайник, крячок, бугайчик, дупель.

Значну частину нашої експозиції займають птахи водойм – перевізник, качка-широконіска, ходулочник; лісу – іволга, сорока, також у нас представлені великі хижі птахи, як степові – канюк, так і лісові – пугач, яструб.

Є в експозиції куточок з особистими речами Панченка Сергія Григоровича. Це зоолог, український, казахстанський орнітолог. Відомий своїми роботами з вивчення птахів центрального і північного Казахстану так і сходу України й активний популяризатор ідеї охорони фауни Луганської області.

Луганщина – сільськогосподарський край. Тому в експозиції представлена колекція зернових та технічних культур нашого родючого регіону. Зернові культури (також хлібні рослини) – найважливіша група вирощуваних однорічних трав’янистих рослин, оброблюваних для отримання зерна – основного продукту харчування людини, сировини для багатьох галузей промисловості, та використовується для виробництва корму для тварин.

У нас можна побачити: хлібні зернові культури (у тому числі круп’яні) – пшеницю, ячмінь, жито, овес, кукурудзу, сорго, просо; зернобобові (боби) – горох, квасолю, сочевицю. А також технічні культури – соняшник, льон, сою.

В експозиції представлена велика колекція метеликів та комах, зокрема: сонцевик павиче око, синявець, білан капусний або капусниця, сонцевик-адмірал, бражник, хрущ та ін.

Вода – магічне слово, яке відноситься до дивовижного, за своїми фізичними властивостями, найпоширенішого на земній кулі, мінералу.

Поверхневі води Луганської області – це річки, озера, ставки, водосховища й болота. На території області протікає близько 122 річок загальною протяжністю 4556 км. На сьогодні в водоймищах Луганської області нараховується 45 видів риб. Серед них переважають карпові та бичкові: щука, в’юн, йорж, плотва, короп, краснопірка, карась, лящ та ін. Дуже малочисельними став річковий рак та черепаха болотна.

У нашому залі є цікавий експонат, який не має безпосереднього відношення до Луганської області, – це китовий вус – подарунок моряків.

Також в експозиції представлені корисні копалини Луганської області: кам’яне вугілля, суглинок, граніт, мергель, вапняк, базальт.