Наш музей двічі опинявся в умовах окупації й двічі проходив шлях відродження. У кожному з цих етапів змінювалися простори, маршрути, обставини, але незмінним залишалося головне — усвідомлення того, що музей існує доти, доки є люди, готові нести його далі. Не будівля формує інституцію, а спільнота, яка зберігає сенси, знання й етику навіть за відсутності стабільності.
«Музей у валізі» — не про тимчасовість. Це про витримку, професійну гідність і готовність зберігати культури навіть тоді, коли для цього залишається лише валіза.
